ПАРИЖ ГЕНРІХА IV

Унікальний випадок, коли символом міста стає така утилітарна споруда – міст. Але як тільки він з'явився — найдовший, вперше кам'яний, а не дерев'яний, ширший за будь-яку вулицю, з просторою пішохідною частиною, не захаращений будівлями, що дивиться прямо на Лувр, — парижани одразу полюбили його. Роман Парижа з Сеною, можливо, розпочався саме з Пон-Нефа.

Розташована на площі Нового мосту. Розкішна кінна статуя миттєво привабила містян. У мову увійшли фрази на кшталт «зустрінемось біля бронзового коня» або «давай біля бронзового короля». Це була перша громадська пам'ятка, з якою Париж, на зразок античних міст, ставав центром бурхливого соціального життя і предметом гордості всієї нації.

Найкрасивіша, як вважав Андре Моруа, площа Парижа, названа Генріхом IV на честь сина, спадкоємця престолу, Людовіка XIII. Трикутна форма площі і червоно-білі будинки, що оточували її, майже не збереглися. Проте вона має багату історію. Не повірите, але в такому тихому зараз куточку Сіте вирувало життя: ювеліри, зубодери, комедіанти, картярі, художники — кого там тільки не було!

З 1560 Лувр вважається королівською резиденцією, але саме Генріх IV задумав перетворити середньовічний замок на палац, що належить королям. Він розробив "Великий задум" перебудови Лувру, частиною якого була Велика галерея. По суті, Лувр, яким ми його знаємо, це спадщина Генріха IV. Але більшість його ідей втілилися в життя набагато пізніше.

Перша площа у Європі, що об'єднала громадські простори з житловими та торговими приміщеннями. Її відкрили через два роки після смерті Генріха, але зробили все так, як хотів король: червоно-сірі будинки, витримані в єдиному стилі, криті аркади та галереї, рівні ряди лип. Ми прогуляємося площею-парком і поговоримо про те, за що ще французи люблять доброго, веселого короля Анрі.